Потихеньку

 Доброго дня.а може й вечора.Це не суттєво, бо мова про клапті,а про них можна навіть і вночі.Я намагаюсь шити свою ДД.Виходить в мене не швидко. але я не зупиняюсь.Не швидко тому що я багато часу присвячую вивченню мови, а для мене це не легко,роботу та хатні справи ніхто не відміняв.А ще інколи хочеться доторкнутися до прекрасного.Тож по порядку: про хатні справи не буду ,то проза.Робота то просто робота.А про прекрасне трохи покажу.Вихідними були в Мехелені.Це невелике, але дуже чудове місто між Антверпеном та Брюселем.

Дуже сподобалось місто:тихе та старовинне.Фотографій зробила багато,але не, всі як зазвичай у мене, вдалі)))

Про вивчення мови:важко але не сдамся)))

Про ДД:важко також,але я наполегливо просуваюсь вперед і вже зшила декілька блоків

Деякі блоки рекордсмени з микроскопічності і тому дуже не швидко шиються.Але скажу вам, що шити ДД це задоволення і медітація,не поспішаючи ,а отримуючи задоволення.Нажаль не вдалося потрапити на клубну зустріч з печворкинями,бо потрапила під зливу і довелося скоріше їхати додому велосипедом.Сподіваюсь наступну зустріч відвідати,тим більше що маю дещо сфотографувати і показати.

До побачення.

Життя

 Доброго ранку,ми з України.Але тимчасово живемо в Бельгії.Сьогодні рівно місяць як ма приїхали в Антверпен,трохи роздивилися навкруги і оговталися.
Напишу вам про наше життя тут і про ту казкову історію яка з нами відбулась.Ще в 2011 році мій чоловік з донькою у Львові познайомився з парою з Бельгії які мандрували Україною. Цікаве знайомство мало наслідки)С початком війни ці люди згадали про нас і запросили до себе.Не братній народ,а саме бельгійці запропонували допомогу!А росіяни не тільки не брати, а й не люди .

Тож ми приїхали,они прийняли нас як рідних.мобілізували друзі,родичей на допомогу нам.Хтось позичив ліжко,хтось ковдру,велосипед та одяг.Сльози стримувати було важко.Зараз ми в процесі отримання документів,без їхньої допомоги я б не впоралась з цим,а з ними вірю в успіх.Одразу скажу:я не збираюсь тут залишатись назавжди,але час не певний і кожен день різний.

З казкового :в якості подарунку їм я привезла клаптикову ковдру.Одразу з'ясувалось що мати друга теж має таке захоплення!І я потрапила в світ бельгійского печворку.

Мені надали машинку,подарували журнали и тканини.І запросили на зустріч печворкісток.Це неймовирний подарунок долі,Геть чужа країна,декілька тижнів перебування тут і я отримала те що асоцеюється   з мирним життям.

З поганого: я не володію нідерландською мовою,це дуже погано,але я вчу.Записалась на курси,але дещо вивчила і сама по підручнику тому ми могли хоч" на пальцях" та порозумітися.

Шиють тільки руками,не поспішаючі та у задоволення,дуже охайні та складні роботи.Вразили мілкоскопи

Бачите наперсток?

маленький блок 2,5 дюйма

Ну це взагалі вище мого розуміння.

Маю купу вражень і інформації,поділюся нею згодом.Думаю що для когось з вас це буде розрадою.

Щонеділі я маю змогу ходити на мітінги з підтримки України,зшила декілька брошок з жовтоблакитним сердечка і подарувала новим знайомим.

Дуже болить серце за Батьківщину,думаю про це нагадувати в блозі буде зайвим,бо хочу трохи позитиву вам подарувати.

Хай щастить.

Безвиз 5

 Всем привет,сегодняшний пост может некоторых читателей удивить или огорчить.но такова жизнь.Я хорошо умею считать и на память не жалуюсь,помню что хештег безвиз имел три поста,а тут вдруг "Безвиз 5"Дело в том что четвертая поездка в Европу была в ноябре,но о ней я не писала((Будапешт прекрасен в любую пору года,а термальные источники  даже лучше чем летом..Речь пойдет о сегодняшнем моем пребывании в Европе.Думаю что среди моих читателей после 2014 года уже нет любителей "рускага мира"но если таковые случайно прочтут этот пост,то я буду рада.

Я снова с сыном в Европе,в чудесной маленькой стране Бельгии,но благодаря кацапии не как турист, а как беженец.Потому что население кацапии решило что не гоже Украине жить так как она хочет.Именно население,не президент(весь мир знает его имя Х..ло).И начали методично гробить мою страну.

Маленькая Бельгия открыла нам свои объятья как родным,хотя братским народом объявила себя совсем другая страна,даже две(пусть они сгорят в аду)

Я всю свою жизнь свободно говорила на языке русском и никогда никто меня не ущемлял за это!Но теперь я не хочу иметь ничего общего с москальщиной .И это мой последний пост на "общепонятном"Свои поймут.Дальше я буду писать на украинском много интересного о моем пребывании здесь.Прощайте.До побачення.

Новые впечатления

Всем привет!Благодаря ругаемому некоторыми " безвизу "мы увидели и почувствовали  еще немного Европы.И ,скажу вам,очень довольны.Да,согласна,по возвращению испытываешь легкое расстройство нашим житием,но появляется желание что-то менять.

 Вот таким мы увидели Дрезден,поразила воля немцев:все что мы увидели это восстановлено с поразительной тчательностью ,разрушенное до основание бомбардировками.

 Наслаждались прекрасными видами и прекрасной погодой.

Музеи поразили своим великолепием.

Амстердам погодой не радовал,но в Голландию я все же влюбилась

Безвиз 2

Всем привет!Я вернулась,пока только домой, а не к рукоделию.Шить хочется, но пока некогда)). Лето прошло по разному,но сейчас о хорошем.

Путешествие прошло увлекательно.Всем хорошего настроения.

Безвиз

Всем привет!В конце лета мы с девятилетним сыном воспользовались безвизом)Да, я верила что он будет и в феврале подала документы на биометрию.Успела до ажиотажа и ровно через месяц паспорта были на руках.Путешествие было захватывающим!Фото к сожалению на передают атмосферы и запахов,но Италия меня покорила навеки.И Австрия.

И это,поверьте,лишь малая часть того что радовало и восхищало.Желаю всем увидеть и насладиться этими красотами.