Життя

 Доброго ранку,ми з України.Але тимчасово живемо в Бельгії.Сьогодні рівно місяць як ма приїхали в Антверпен,трохи роздивилися навкруги і оговталися.
Напишу вам про наше життя тут і про ту казкову історію яка з нами відбулась.Ще в 2011 році мій чоловік з донькою у Львові познайомився з парою з Бельгії які мандрували Україною. Цікаве знайомство мало наслідки)С початком війни ці люди згадали про нас і запросили до себе.Не братній народ,а саме бельгійці запропонували допомогу!А росіяни не тільки не брати, а й не люди .

Тож ми приїхали,они прийняли нас як рідних.мобілізували друзі,родичей на допомогу нам.Хтось позичив ліжко,хтось ковдру,велосипед та одяг.Сльози стримувати було важко.Зараз ми в процесі отримання документів,без їхньої допомоги я б не впоралась з цим,а з ними вірю в успіх.Одразу скажу:я не збираюсь тут залишатись назавжди,але час не певний і кожен день різний.

З казкового :в якості подарунку їм я привезла клаптикову ковдру.Одразу з'ясувалось що мати друга теж має таке захоплення!І я потрапила в світ бельгійского печворку.

Мені надали машинку,подарували журнали и тканини.І запросили на зустріч печворкісток.Це неймовирний подарунок долі,Геть чужа країна,декілька тижнів перебування тут і я отримала те що асоцеюється   з мирним життям.

З поганого: я не володію нідерландською мовою,це дуже погано,але я вчу.Записалась на курси,але дещо вивчила і сама по підручнику тому ми могли хоч" на пальцях" та порозумітися.

Шиють тільки руками,не поспішаючі та у задоволення,дуже охайні та складні роботи.Вразили мілкоскопи

Бачите наперсток?

маленький блок 2,5 дюйма

Ну це взагалі вище мого розуміння.

Маю купу вражень і інформації,поділюся нею згодом.Думаю що для когось з вас це буде розрадою.

Щонеділі я маю змогу ходити на мітінги з підтримки України,зшила декілька брошок з жовтоблакитним сердечка і подарувала новим знайомим.

Дуже болить серце за Батьківщину,думаю про це нагадувати в блозі буде зайвим,бо хочу трохи позитиву вам подарувати.

Хай щастить.