Життя

 Доброго ранку,ми з України.Але тимчасово живемо в Бельгії.Сьогодні рівно місяць як ма приїхали в Антверпен,трохи роздивилися навкруги і оговталися.
Напишу вам про наше життя тут і про ту казкову історію яка з нами відбулась.Ще в 2011 році мій чоловік з донькою у Львові познайомився з парою з Бельгії які мандрували Україною. Цікаве знайомство мало наслідки)С початком війни ці люди згадали про нас і запросили до себе.Не братній народ,а саме бельгійці запропонували допомогу!А росіяни не тільки не брати, а й не люди .

Тож ми приїхали,они прийняли нас як рідних.мобілізували друзі,родичей на допомогу нам.Хтось позичив ліжко,хтось ковдру,велосипед та одяг.Сльози стримувати було важко.Зараз ми в процесі отримання документів,без їхньої допомоги я б не впоралась з цим,а з ними вірю в успіх.Одразу скажу:я не збираюсь тут залишатись назавжди,але час не певний і кожен день різний.

З казкового :в якості подарунку їм я привезла клаптикову ковдру.Одразу з'ясувалось що мати друга теж має таке захоплення!І я потрапила в світ бельгійского печворку.

Мені надали машинку,подарували журнали и тканини.І запросили на зустріч печворкісток.Це неймовирний подарунок долі,Геть чужа країна,декілька тижнів перебування тут і я отримала те що асоцеюється   з мирним життям.

З поганого: я не володію нідерландською мовою,це дуже погано,але я вчу.Записалась на курси,але дещо вивчила і сама по підручнику тому ми могли хоч" на пальцях" та порозумітися.

Шиють тільки руками,не поспішаючі та у задоволення,дуже охайні та складні роботи.Вразили мілкоскопи

Бачите наперсток?

маленький блок 2,5 дюйма

Ну це взагалі вище мого розуміння.

Маю купу вражень і інформації,поділюся нею згодом.Думаю що для когось з вас це буде розрадою.

Щонеділі я маю змогу ходити на мітінги з підтримки України,зшила декілька брошок з жовтоблакитним сердечка і подарувала новим знайомим.

Дуже болить серце за Батьківщину,думаю про це нагадувати в блозі буде зайвим,бо хочу трохи позитиву вам подарувати.

Хай щастить.

Безвиз 5

 Всем привет,сегодняшний пост может некоторых читателей удивить или огорчить.но такова жизнь.Я хорошо умею считать и на память не жалуюсь,помню что хештег безвиз имел три поста,а тут вдруг "Безвиз 5"Дело в том что четвертая поездка в Европу была в ноябре,но о ней я не писала((Будапешт прекрасен в любую пору года,а термальные источники  даже лучше чем летом..Речь пойдет о сегодняшнем моем пребывании в Европе.Думаю что среди моих читателей после 2014 года уже нет любителей "рускага мира"но если таковые случайно прочтут этот пост,то я буду рада.

Я снова с сыном в Европе,в чудесной маленькой стране Бельгии,но благодаря кацапии не как турист, а как беженец.Потому что население кацапии решило что не гоже Украине жить так как она хочет.Именно население,не президент(весь мир знает его имя Х..ло).И начали методично гробить мою страну.

Маленькая Бельгия открыла нам свои объятья как родным,хотя братским народом объявила себя совсем другая страна,даже две(пусть они сгорят в аду)

Я всю свою жизнь свободно говорила на языке русском и никогда никто меня не ущемлял за это!Но теперь я не хочу иметь ничего общего с москальщиной .И это мой последний пост на "общепонятном"Свои поймут.Дальше я буду писать на украинском много интересного о моем пребывании здесь.Прощайте.До побачення.